Джерело - Чемпіон.
Той, хто суботнього вечора може запросто ввімкнути матч Лілль – Нант, часто не може збагнути, чому щороку під кінець осені всі починають активно обговорювати шанси, справедливість та власну зневагу до Роналду чи Мессі. Він любить дивитися гру і його мало хвилює, папірець із чиїм іменем витягне ведучий гала-концерту в Парижі.
Чемпіонат світу, Євро, фінал Ліги чемпіонів та вручення Золотого м’яча – кожен вмить готовий викласти свої чотириста порівняно експертні думки на дані теми. Необов’язково навіть детально слідкувати за футболом або ж узагалі за ним слідкувати. Ці події завжди викликають підвищений інтерес серед найбільш широких мас.
Магія імені та історії, авжеж, досі діє, але France Football серйозно недопрацьовує. Нагорода найкращому футболістові світу має потенціал, щоби стати ще більш медійною та привабити на свій бік також і тих, хто відверто зневажає цей приз. Потрібно лише трохи фантазії.
Візьмемо за приклад Євробачення
Цей пісенний конкурс має неоднозначну репутацію, особливо серед нелюбителів поп-музики. Але в ньому є те, що змушує навіть їх одну з ночей травня присвятити перегляду Першого національного.
Вони вмикають цей канал далеко не завжди на самому початку концерту. Їм не дуже-то цікаво, який із шаблонних сценічних образів цього разу експлуатуватиме та чи інша країна-учасниця. Пісні їм теж не у ста відсотках випадків припадають до душі.
Цих людей цікавить інше – голосування. Одне за одним на екрані з’являються включення зі всіх країн, що представлені в конкурсі. Кожна оголошує свій вердикт та кількість балів, які було присуджено її громадянами представникам інших держав.
Процедура оголошення результатів Євробачення вже стала легендарною. У неї є свої прихильники, котрі із захопленням спостерігають, як змінюється лідер; як реагує окремий співак чи співачка на черговий максимум очок, отриманий від глядачів; як аутсайдер покидає останнє місце або ж навпаки. Все, як у житті.
Євробачення – це більший спорт, ніж Золотий м’яч, хоч той і безпосередньо представляє спортивну дисципліну. Редакторам французького журналу слід над цим замислитися.
Ритуал визначення переможця найвідомішої та наймасовішої музичної премії Європи є чинником, який зумовлює його таку велику популярність. А ще він має дещо спільне із Золотим м’ячем: суб’єктивність, розмитість та подекуди незрозумілість критеріїв для визначення найсильнішого.
Навряд чи футбол у світі люблять менше (якщо взагалі менше), ніж епатажні виступи на сцені. Але ж ніхто не запам’ятовує та не розповідає про свої емоції, пережиті під час отримання Ліонелем Мессі нової статуетки…
Не можеш перемогти – очоль!
Люди, які зі здоровим скепсисом ставляться до сучасного Золотого м’яча, мабуть, не змінять свою думку. Їх меншість, але це аудиторія, котру не можна втрачати, бо тоді є ризик остаточного перетворення колись престижної відзнаки на покращений варіант Інстаграма Мауро Ікарді.
Істерики в коментарях соцмереж, "сенсаційні" злиття результатів голосування та постійна неможливість об’єктивного визначення переможця однаково нікуди не дінуться. Втім, принаймні за цим стане цікаво спостерігати.
Потрібно небагато: скопіювати та вставити. І ось вже видніються обриси майбутнього шоу.
Повний уболівальників зал, мільйони дивляться трансляцію. На екрані – Хосеп Гвардіола, який оголошує результати від Іспанії: вона віддала максимальний бал Роналду! Камера вихоплює звично беземоційного Мессі, а глядачі шаленіють від дисонансу…
Все це могло би стати реальністю вже сьогодні ввечері, коли в Парижі збереться весь бомонд на гала-концерт. Це була б дійсно цікава та захоплива подія для найбільш різного вболівальника, що триматиме в напрузі весь світ у прямому етері декілька десятків хвилин.
Натомість більшість просто дізнається результат у новинах, а меншість додивлятиметься у запису суботній матч Лілль – Нант, вкотре проклинаючи France Football за безглуздий вибір.
Вперше цей текст було опубліковано 29 листопада 2021 року.
Андрій Дунець, Чемпіон
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
