Джерело - Diaspora.ua.
29 травня виповнюється 83 роки від дня народження Тайхо Кокі, він же - Іван Боришко, "великий йокодзуна 20 століття", єдиний сумоїст, який виграв Імператорський кубок з сумо 32 рази.
Доля легендарного сумоїста, відомого в Японії та світі як Тайхо Кокі або Ная Кокі, від початку була нелегкою. Він народився у важкий 1940 рік на Сахаліні у сім'ї українця Маркіяна Боришка із села Рунівщина Зачепилівського району на Харківщині та японки Кіє Ная. Батьки дали українське ім'я Іван та японське Кокі, що означає щастя і радість. У 1945 році коли острів перейшов до СРСР, батька забрали (за одними даними репресували, за іншими він став перекладачем у СМЕРШі), а матір з дітьми переїхала на Хоккайдо. П'ятирічний Іван Боришко став Кокі Ная, і вже ніколи не бачив свого батька.
Він допомагав мамі торгувати соєвими бобами на базарі. А в 16 років його запросили на заняття з сумо. Спершу надій на вдалу кар'єру було небанато: Ная важив 75 кг, але саме це змусило його вдосконалювати свою техніку. Згодом він набрав ще 60 кг, що в поєднанні з відпрацьованими прийомами зробило сумоїста непереможним. Недарма його "спортивне" ім'я - Тайхо - означає "великий фенікс". Його вчителі казали: "З таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш". І вони не помилилися.
У 1961 році Тайхо Кокі отримав статус йокодзуна - найвище та довічне звання, щоб отримати його треба двічі поспіль виграти Імператорський кубок (всього в Японії 70 йокодзунів). Тоді хлопцю був лише 21 рік. Такого молодого чемпіона за всю історію сумо ще не було.
Починаючи з 1968 року, йому вдалося провести серію із 45 боїв без жодної поразки. У 46-му бої суперник виявився спритнішим. Однак наступного дня в газеті з'явилося фото, що засвідчило несправедливість рішення суддів. Це спричинило безпрецедентний скандал та введення відеоповторів суперечливих моментів.
Тайхо став народним улюбленцем. Його поважали, захоплювалися його боями. А незвична зовнішність лише додавала йому шарму. Він був справжньою зіркою. Кажуть, коли Ная одружувався, на весілля зібралася тисяча гостей і понад 200 журналістів.
Народна любов до нього поєдналася із піднесенням патріотизму та національної гордості. Адже у 1960-х роках, коли Японія переживала стрімкий економічний ріст, Ная став символом японської могутності - колись простий торговець бобами, що завдяки своїй наполегливості став непереможним бійцем.
За свою спортивну кар'єру Тайхо 32 рази перемагав на імператорських турнірах. Досі він є прикладом для молодих спортсменів як еталон працьовитості, старанності і цілеспрямованості.
Свою спортивну кар'єру Тойхо закічив у 1971 році та очолив школу Тайхо-бея. А через шість років внаслідок інсульту ліву частину його тіла паралізувало. І хоча він як фенікс згодом відновив рухливість, все ж уже не міг бути таким активним як раніше. У 2005 році він пішов на пенсію та очолив музей сумо у Токіо.
Наприкінці життя Тайхо цікавився своїм українським корінням. На жаль, його батько помер ще в 1960 р. Але Тайхо все-одно приїхав в Україну у 2002 році. У Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також під час візиту в Україну славетний сумоїст прбував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З його дозволу змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.
Ще за життя у Японії йому спорудили величний па'ятник. У 2009 році йому першому з сумоїстів в Японії вручили орден культури. А в 2011 році і Україна відзначила його досягнення орденом "За заслуги" ІІІ ступеню. Тоді ж в центрі Одеси з'явився пам'ятник видатному сумоїсту з українським корінням.
Славний земний шлях Тайхо Кокі - Івана Боришка завершився 19 січня 2013 року на 72-му році життя. За пару років його рекорд було побито, однак його слава як національного символа Японії ще довго осяюватиме шлях новим поколінням сумоїстів.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
