Джерело - Чемпіон.
Перший етап у 2022-му році пройшов у німецькому Обергофі. До самого старту змагань були побоювання, чи відбудуться вони взагалі, адже тепла погода з сильним дощем не давала можливості підготувати трасу. Проте буквально за день до гонок прийшло довгоочікуване похолодання зі снігом. Чоловічий спринт, щоправда, все одно довелося посунути з четверга на п’ятницю. А головною проблемою гонщиків традиційно для Обергофа став туман та сильний поривчастий вітер, які вчергове перетворили стрільбу на лотерею. До того ж, без уболівальників через ковідні обмеження втрачається сам дух біатлону.
Спринт. Чоловіки
У чоловіків німецький етап пропускали Лукас Хофер та Бенджамін Вегер, які, хоч і не належать до визнаних топів, завжди готові піднести сюрпризи. А перед самим етапом позитивний тест на ковід отримав лідер збірної Росії Едуард Латипов, через що ця команда могла бути відправлена на карантин у повному складі, якщо б випадок зараження виявився не поодиноким. Проте цього не сталося, а загін не помітив втрати бійця. Алєксандр Логінов, незважаючи на один промах, виграв гонку, причому на останньому колі він наздогнав та випередив самого Емільєна Жаклена, якому довелося задовольнитися другим місцем. Третім став Стурла Легрейд. Норвежець, до речі, теж випереджав Логінова після другої стрільби. Крім Логінова, до топ-10 потрапили ще два росіянина. Антон Бабіков у своїй дебютній у цьому сезоні гонці на Кубку світу став шостим, і єдиним з топ-10 із чистою стрільбою. Даніїлу Серохвостову, щоб посісти восьме місце, не завадили навіть два промахи. Можливо, росіян не на ковід все ж потрібно перевіряти? Адже прецедентів раніше було багато.
На рідній трасі якісно виступили німці. Йоганнес Кюн та Роман Реєс посіли 4-5 місця, а серед 11-ти найшвидших спортсменів у гонці одразу четверо представляють бундестім. Окремо варто відзначити 12-те місце китайця Чен Фаньміня. Здається, робота Уле-Ейнара Бьорндалена зі збірною Піднебесної починає приносити певні плоди.
Зі знаком мінус вкотре найбільше відзначився Йоганнес Тінгнес Бьо. Настрілявши п’ять кіл штрафу, 28-ме місце для нього є ще не найгіршим результатом. У Себастьяна Самуельссона, недавнього лідера загального заліку, проблем виявилося не менше. Якщо дві незакритих мішені для нього є прийнятним підсумком, то груднева швидкість кудись поділася – лише 14-та позиція. Правда, судячи з недільного персьюту, можливо, шведські сервісмени банально не вгадали зі змащенням.
Наші
Перед стартом гонки було відчуття, що за умов сильного вітру українці піднесуть несподіванки. Так і сталося. Найкращим з наших співвітчизників став Богдан Цимбал. Один промах і пристойна швидкість на трасі (в одні ноги з капітаном) дозволили Богдану вдруге в кар’єрі забігти у топ-20 на Кубку світу – 19-те місце. І це, незважаючи на дуже довгу (45 секунд) стрільбу на першому рубежі! Антон Дудченко з аналогічною точністю став 26-м.
Дмитро Підручний ніби продовжив для себе Різдвяну гонку. Намагаючись стріляти швидко, він уже на першому рубежі тричі схибив, і додавши ще коло штрафу на стійці, фінішував 44-м, за межами очкової зони. Артем Прима з тими ж чотирма промахами не потрапив навіть до гонки переслідування, ставши 66-м. Тарас Лесюк вперше у сезоні показав хоч якусь швидкість на трасі, потрапивши за цим показником до топ-60. Але рветься там, де тонко, і у спринті не склалося вже зі стрільбою. Половина незакритих мішеней, і 76-та підсумкова позиція.
Спринт. Жінки
Серед жінок на старт німецького етапу не вийшли Франциска Пройсс та Тіріль Екгофф. За відсутності минулорічної володарки ВКГ першу скрипку знову відіграла її напарниця по команді, лідерка сезону Марте Ройселанд. Незважаючи на промах на лежці, вона грамотно розподілила сили по дистанції і виграла черговий старт, маючи не найкращу швидкість на лижні. Стабільність – ознака класу. Із другим же місцем на п’єдесталі стався нечастий випадок. Його розділили Анна Сола, чиї потрапляння в призи вже перестали дивувати, і Жюлія Сімон, яка повернула собі впевненість у виступах після провального старту сезону, і третю поспіль особисту гонку закінчує зі сріблом.
Уп’яте в сезоні "дерев’яну" медаль здобула Дінара Алімбекова. Хоч біатлонний рік ще не добіг навіть середини, будь-кому з біатлоністок навряд чи вдасться відібрати у білоруски нерадісний титул найбільш нефартової гонщиці. Посередня ж гонка від шведських сестер Еберг вірогідно, викликана тією ж причиною, що і невдача Самуельссона – недопрацюванням сервісменів. Найбільша ж неприємність спіткала німкеню Анну Вайдель, яка на одному зі спусків вилетіла з траси та отримала численні пошкодження.
І ще одна цікава деталь. Жодна біатлоністка з топ-10 спринту не пройшла гонку з чистою стрільбою. Цікаво було б подивитися на результати індивідуальної гонки, якщо б вона значилася в програмі етапу в Обергофі.
Наші
Валентина Семеренко дуже хоче потрапити на свою п’яту Олімпіаду. Етап в Обергофі має стати головним у формуванні складу нашої команди на Пекін, і, здається, сьогоднішнім найкращим результатом серед українок Валя забронювала собі квиток до Китаю. Так, зі швидкістю, особливо, на "улюбленому" останньому колі, були чималі проблеми, але чиста стрільба в умовах сильного вітру дозволила Валі стати 13-ю, і нещасливою цю позицію для неї точно не назвеш.
Юлія Джима, незважаючи на слова Уроша Велепця про її прекрасну стрільбу на тренуваннях, знову схибила аж тричі, стріляючи дуже довго, але за швидкістю на трасі потрапила до топ-10, тому підсумок не такий вже і поганий – 21-е місце. У Дар’ї Блашко все було навпаки: чиста стрільба і зовсім вже повільний хід. 10 очок за 31-у позицію до свого заліку їй набрати вдалося, але навряд чи таку гонку варто записувати собі в актив.
І, нарешті, чергова невдача спіткала Катерину Бех та Ольгу Абрамову. По 4 промахи, відсутність швидкості, і місця у дев’ятому десятку фінішного протоколу.
Змішана естафета
Збірна Норвегії виставила на змішану естафету найбільш бойовий склад і тому, звісно, виглядала головним фаворитом гонки. Так і вийшло. Тільки на першому етапі Тар’єю Бьо склав конкуренцію росіянин Цвєтков. Проте далі Бьо-молодший, Інгрід Тандреволд та Марте Ройселанд без особливих проблем довели справу до перемоги. Другу позицію не менш впевнено посіли куди менш зіркові білоруси. Зрозуміло, що їхні головні надії були пов’язані з жіночою половиною програми, але Нікіта Лобастов та Антон Смольський із найкращою стрільбою в гонці (лише 1 додатковий патрон) привели свою команду на екваторі гонки на друге місце і, звичайно, Дінара Алімбекова та Анна Сола не розгубили перевагу.
А ось за третє місце розгорнулася запекла боротьба. Дуже сильна за складом збірна Швеції традиційно випала з боротьби за нагороди вже на першому етапі. Кого туди не ставлять скандинави – Пеппе Фемлінга, Єспера Неліна чи когось іншого, справа постійно закінчується штрафними колами. Навіть Себастьян Самуельссон нічого не зміг вдіяти із цим прокляттям, відправившись на 300 зайвих метрів дистанції. Без шведів на бронзову медаль усю гонку претендували 5-7 збірних.
Дійшло до того, що на останній етап збірні Італії, Німеччини, Росії, Чехії та Франції вирушили з відстанню у 6 секунд між третім та сьомим місцем. Фавориткою з-поміж інших виглядала пташка-Фенікс останніх двох етапів Жюлія Сімон. Висока швидкість роботи як на трасі, так і на рубежі призвели до того, що навіть 5 додаткових патронів за етап не завадили француженці фінішувати з доволі комфортною перевагою над рештою збірних. А на четверте місце прорвалася шведська ракета Ельвіра Еберг. Вона відіграла у своїх конкуренток майже хвилину за етап. До квіткової церемонії потрапили також команди Росії та Німеччини.
Наші
Українські надії на високі місця майже розвіялися на першому етапі, коли Артему Примі не вдалося ані показати хорошу швидкість, ані якісно відпрацювати на рубежі. 4 додаткові патрони, 16-й час на лижні – як підсумок, двадцяте місце на передачі естафети з відставанням більш, ніж у хвилину від лідера. Юрай Санітра другу гонку поспіль нарікав на невдалі лижі для Артема, але нічого не сказав, коли ж ця проблема буде вирішена. Покращив настрій українських уболівальників біатлону наш капітан. Дмитро Підручний, як завжди, намагався відіграватися на лижні і швидко стріляти. Хоча з точністю не все було ідеально, але часу на 13 пострілів Дмитро витратив менше, ніж його деякі більш влучні конкуренти. На екваторі гонки Україна піднялася на десяту позицію з шансами прорватися ще вище.
Не вийшло. Виявилося, що для 35-річної Валі Семеренко занадто важко дві гонки поспіль проводити на високому рівні. Тільки перше коло та стрільбу лежачи вона пройшла добре. Далі стався провал ходом, і хоч десята позиція за нашою збірною залишилася, піднятися вище шансів у Юлії Джими майже не було. Ще й потрібно було обороняти місце у топ-10 від австрійки Іннерхофер. З цим завданням Юля впоралася.
Одиночна змішана естафета
Нарешті сталася гонка, в якій українці відігравали провідні роли, тому про них не потрібно писати окремо. Обергофська погода піднесла черговий сюрприз, і перед стартом сингл-міксту налетів вітер, перетворивши стрільбу на лотерею. Хоча умови для всіх однакові, а перевагу повинні були мати визнані снайпери, а саме такі виступали від України.
Тим не менше, на першому етапі Артем Тищенко вирізнявся, навпаки, не стрільбою, а швидкістю на трасі. Навіть чотири додаткові патрони не завадили йому передати естафету восьмим. Дар’я Блашко уже на першому колі скоротила відставання від лідера з 26 до 10 секунд, і чисто відстріляла лежку. А на стійці закрила мішені з семи пострілів, та при цьому вела вогонь настільки швидко, що тільки на рубежі відіграла у проміжної лідерки Іди Лієн 32 секунди, при тому, що норвежці знадобилося всього на один патрон більше. На екваторі гонки Україна вирвалася на друге місце. Лідирували німці, одразу за Блашко, незважаючи на коло штрафу, йшла Крістіна Резцова. Щоб зрозуміти ступінь дивності перебігу подій, відзначу четверту позицію збірної Словенії, обох представників якої знає далеко не кожен український любитель біатлону. Втім, у підсумку втриматися у топ-10 словенцям не вдалося.
На третьому етапі Артем Тищенко продовжував тримати хід і досить вдало проходити вогневі рубежі. Вже давно застрелилися і випали з числа претендентів на нагороди збірні Франції та Норвегії, а Україна продовжувала триматися у лідируючій трійці. На останній етап Блашко пішла третьою, у 9 та 11 секундах від збірних Росії та Німеччини відповідно. А у 5 секундах позаду знаходилася грізна австрійка Хаузер. Інші були доволі далеко. Залишається здогадуватися, чи навмисно Даша зменшила швидкість на трасі заради якісної стрільби, чи, як і у спринті, трохи не вистачило сил на кінцівку, але десять мішеней вона закрила з 13 патронів, причому дуже швидко порівняно з тою ж німкенею Хільдебранд. Боротися по швидкості з Резцовою та Хаузер можливості не було, тож Росія стала першою, Австрія другою. А Україна здобула першу бронзу на цьогорічному кубку Світу! Браво, Даша і Артем! До речі, для Тищенка це третя нагорода на етапах Кубку світу, і усі три здобуті у сингл-міксті. Здається, Артем, як і Валя Семеренко у спринті, своїм виступом забронював собі місце в олімпійській команді. Шкода, що у біатлонній програмі Пекіну сингл-міксту немає. Можливо, то була б наша єдина надія на медалі Олімпіади.
Несподіванки гонки на тому не завершилися, адже на четверте місце пробилася збірна Білорусі, в якій Єлена Кручінкіна на останній етап пішла у середині другого десятку, але вдало відстріляла останню стійку, на відміну від усіх суперниць. П’ятими стали шведи, а шостими – хто б ви думали – бельгійці! Не всі знають, що у Бельгії взагалі є естафетна команда, однак Лотте Лі – найкращий снайпер цього року в жіночому біатлоні.
Результатом вдалої естафети стало підняття на один рядок у Кубку націй чоловічої збірної України. Зараз наші хлопці йдуть сьомими, а лідирують, ясна річ, норвежці. Українки продовжують перебувати на восьмому місці, а першість поки належить шведкам.
Гонка переслідування. Чоловіки
Обергофська погода знову не пошкодувала спортсменів і сервісменів, подарувавши в останній день етапу снігопад із поривчастим вітром. Хоча він нібито не заважав переможцю спринту Алєксандру Логінову у першій половині гонки нарощувати перевагу над суперниками як на трасі, так і на рубежі. На екваторі гонки вона вимірювалася цілою хвилиною. Першу стійку, щоправда, росіянин пройшов із одним промахом і повільною стрільбою, тим не менше, перед останнім рубежем він мав більше 50 секунд запасу над групою переслідувачів. Тут Логінов вирішив максимально швидко відстрілятися, сподіваючись на те, що багато не промахнеться, і навіть з парою штрафних кіл все одно піде на фініш лідером.
Але сталося не так, як гадалося. Незакритих мішеней виявилося одразу 3, а двоє з найближчих переслідувачів – Кантен Фійон Майє та Себастьян Самуельссон - не схибили і випередили росіянина. Більше того, у безпосередній близькості до нього на дистанцію пішли ще Тар’єй Бьо та Стурла Легрейд. Сил чіплятися у Логінова вже не було, тому норвежці влаштували на фініші спринтерські розбірки, в яких бронзу здобув старший з братів Бьо. А переміг Фійон Майє, який на першій стрільбі помилився двічі і відкотився в кінець другого десятку. Та не припинив боротьбу і був за це винагороджений. Другим став Самуельссон.
Окремо варто виділити провал майстра персьютів та срібного призера спринту Емільєна Жаклена. Француз був незвично повільним на трасі, а на останньому рубежі повторив "подвиг" Логінова і фінішував лише 17-м. На 4 позиції вище за Йоганнеса Тінгнеса Бьо, до речі. Ця невдача коштувала Жаклену жовтого бібу лідера загального заліку. Його перехопив саме Фійон Майє.
Наші
Кращим з українців вдруге поспіль став Богдан Цимбал. Ходом боротися з сильними суперниками у контактній гонці йому поки важко, але він став одним із найкращих снайперів гонки лише з одним промахом. У Богдана підсумкова 23-я позиція. Стабільністю відзначився Антон Дудченко. Стартувавши 26-м, на цьому ж місці він завершив і персьют, відзначившись теж хорошою стрільбою – 2 промахи.
Дмитро Підручний знову намагався відіграватися на трасі і швидко стріляти. Однак найчастіше через обергофську погоду тут такі трюки не проходять. Закономірним підсумком гонки стали 6 промахів, але за рахунок високої швидкості, в тому числі, на останньому колі, капітану вдалося заскочити в очкову зону на 38-е місце. Цікаво, що після цього етапу Дмитро і Антон ділять 32-у позицію загального заліку із 111 очками в активі обох.
Гонка переслідування. Жінки
Жіноча гонка проходила значно спокійніше, ніж чоловіча. Переможниця спринту Марте Ройселанд підтримувала високий темп на дистанції, стріляла швидко, і навіть два кола штрафу не завадили їй здобути спокійну перемогу. Певною мірою цьому допомогла хвороба швидкої білоруски Анни Соли. Вона відчула нездужання після змішаної естафети і вирішила у неділю не виходити на старт захищати своє срібло у спринті.
Більшу частину дистанції на відстані кількох секунд провели Ганна Еберг та Дінара Алімбекова. Вони навіть промахнулися синхронно на останньому вогневому рубежі. У підсумку шведка фінішувала на ті ж самі декілька секунд раніше за білоруску. Втрутитися у розподіл призових місць мала шанс Крістіна Резцова. Саме вона йшла другою на екваторі гонки з чистою стрільбою. Але на стійках перед нею замаячив привид партнера по команді Логінова, і одразу 6(!) промахів відкинули росіянку в середину другого десятку.
У загальному заліку Ройселанд ще більше відірвалася від своїх суперниць. Майже 90 очок їй програє Еберг-молодша, пригоди якої в персьюті не обмежилися трьома промахами, бо на другому колі вона примудрилася ще й впасти. На третє місце піднялася Алімбекова.
Наші
Найкращою з українок стала Дар’я Блашко. У несприятливих вітрових умовах вона видала фантастичну стрільбу, закривши всі мішені, що вдалося, крім неї, лише китаянці Менг. Проте на трасі Даша програє багато, і навіть з видатним стрілецьким результатом їй вдалося піднятися з 31-го стартового лише на 22-е місце.
Валентина Семеренко після нулів на двох лежках піднімалася у проміжному протоколі до топ-10, але все та ж низька швидкість та 4 промахи на стійках змусили її задовольнитися 33-ю позицією.
Юлія Джима наразі єдина в нашій команді, хто демонструє хорошу швидкість на трасі. Та на вогневих рубежах її продовжує лихоманити. Шість помилок на стрільбі, і на останньому колі Юлі довелося боротися за потрапляння в очки, що їй таки вдалося – 36-а позиція. У загальному заліку Джима розташовується найвище з українок, замикаючи топ-30.
Після Обергофа перерва у календарі Кубка світу буде дуже нетривалою, наступний етап у Рупольдингу стартує вже у середу спринтерською гонкою серед жінок.
Фото: Getty Images, IBU
