Джерело - Чемпіон.
Після стартових двох етапів у Швеції біатлонний Кубок світу переїхав до австрійського Гогфільцена. Тут на спортсменів очікувала значно приємніша зимна погода, без морозів до 15 градусів. Однак підстерігала інша підступність – увесь кінець тижня у Гохфільцені гуляв серйозний вітерець. Ще однією складністю була необхідність провести по три гонки за три дні, тобто спринти, переслідування та естафети. Першими на старт цього етапу виходили чоловіки.
Спринт. Чоловіки
Спроби напередодні гонки вгадати з вітром призвели до того, що основні претенденти на перемогу стартували у другій групі спортсменів. І, мабуть, прогадали, адже в результаті найменше промахів виявилося у перших двох десятків біатлоністів. Дві найвищі сходинки посіли люди зі стартовими номерами 9 та 14. Інша справа, що у них все одно було по одній незакритій мішені, але при цьому дуже висока швидкість. Якщо срібла від Мартіна Понсілуоми ще можна було очікувати, то перемога Йоганнеса Кюна стала великою сенсацією. Німець вкрай несподівано став найшвидшим у гонці, а на останньому колі відіграв у всіх безпосередніх конкурентів 14 секунд і більше.
Але це ще не все. Не меншим шоком стало і третє місце білоруса Антона Смольського. Раніше він ніколи не підіймався на етапах Кубка світу вище 14-го місця, а призових місць у чоловічої збірної Білорусі не спостерігалося майже 11 років! Більш того, його партнери по команді Дмітрій Лазовський та Роман Єльотнов стали 9-м та 19-м відповідно. На трьох у них лише один промах, що є не меншою сенсацією, ніж їхні підсумкові місця.
Лідери сезону відверто не вразили. Ветле-Шостад Крістіансен показав доволі низьку швидкість на дистанції, ставши з одним промахом тільки 16-м. Правда, на вершині загального заліку він поки втримався, адже Себастьян Самуельссон – переможець двох перших спринтів сезону - схибив аж тричі і за рахунок швидкості посів 14-е місце. Партнери Крістіансена по збірній Норвегії виступили також невдало. Тільки Тар’єй Бьо потрапив до топ-10, а, наприклад, його брат з трьома промахами став 29-м. Французи Емільєн Жаклен та Кантен Фійон Майє знову фінішували поруч і у такому самому порядку, але вже не на подіумі, 6-7 місця.
Наші
Українці знову виступили непогано, але вище другого ешелону їм поки піднятися не вдається. Вже на більшу частину дистанції вистачило Артема Прими. Після двох чистих рубежів він йшов десятим, але на останнє коло сил йому трохи забракло – 17-а позиція. Дмитро Підручний повертає собі звичну швидкість. За цим показником він став 12-м серед усіх учасників гонки. Прикрі промахи останніми пострілами на кожному рубежі не дали йому можливість поборотися навіть за призи, тому фінішував наш капітан одразу за Примою. Знову якісно відпрацював Антон Дудченко, хоча у скорострільності йому бажано було б додати. Тим не менше, 27-е місце з одним промахом.
Після коронавірусу повернувся до основної команди Артем Тищенко. Він замінив Тараса Лесюка і, в цілому, виступив нормально. Принаймні, для Артема з одним промахом впевнено пробитися у гонку переслідування є хорошим досягненням і заявкою на участь у естафеті. І, нарешті, чергова невдача спіткала Богдана Цимбала. Три незакриті мішені та 89-е підсумкове місце, на жаль, стають для нього неприємною традицією.
Спринт. Жінки
Вітрова австрійська лотерея призвела до несподіваних результатів і у жінок. Вже після проходження 17-м стартовим номером другої стрільби стало зрозуміло, що перемогу білоруска Анна Сола нікому не віддасть. Друга швидкість на лижні, другий час роботи на рубежі, 10 закритих мішеней – ніякої боротьби за першу позицію бути не могло. В результаті перед персьютом Сола отримала 47 секунд переваги над француженкою Жустін Бреза, яка стала найшвидшою, але зробила два промахи. Третьою стала норвежка Марте Ройселанд, яка пожертвувала лижним ходом заради точності на стрільбі. До останнього на подіум претендувала її співвітчизниця, 24-річна Іда Лієн , однак програла дві секунди на останніх 500 метрах дистанції. Взагалі, норвезькі дівчата, на відміну від чоловіків, у спринті виступили дуже достойно. Шосте місце посіла минулорічна володарка ВКГ Тіріль Екгофф. Можливо, вона таки почала оговтуватися від стартових невдач і прицілюється на Олімпіаду.
Командно знову потрібно виділяти збірну Швеції. Одразу 5 скандинавок пробилися до топ-20, правда, зі стрільбою у їхніх лідерок, сестер Еберг, продовжуються проблеми. При цьому і найшвидшими вони не стали, на відміну від домашньої траси. Зате колишня лижниця, Стіна Нільссон, нарешті, заїхала на 16-те місце біатлонних перегонів.
Наші
У складі збірної України сталася чергова ротація. Сестри Семеренко відправилися на Кубок IBU, а Анастасія Меркушина – в Україну, розбиратися зі здоров’ям та причинами провального старту сезону. Натомість у основну команду були викликані молоді мами Ірина Петренко та Ольга Абрамова. Без пригод у Абрамової не обійшлося, адже результати її ковідних тестів довго не були доступними, а без них на трасу вийти неможливо. Довелося Ользі виступати фактично без тренувань, тому важко її звинувачувати у слабкому ході та 84-му підсумковому місці.
Найкращою з українок прогнозовано стала Юлія Джима, яка після першого рубежу була 4-ю, але дві похибки на стрільбі стоячи не дозволили їй поборотися за медаль. Тим не менше, 11-а чиста швидкість привела Юлю на 15-е місце. Трохи покращуються справи ходом і в Олени Білосюк: один промах і 24-а позиція.
Наші ж записні снайперки Дар’я Блашко та Ірина Петренко не вразили ані на рубежах (по 2 промахи), ані на трасі (це дивувати не повинно). Тому обидві не кваліфікувалися у гонку переслідування. Мене не покидає крамольна думка: а якщо би Блашко готувалася до сезону у рідній збірній Білорусі, чи було б там настільки все погано? Адже білоруси навіть Солу стріляти навчили, а це майже як зайця грати на барабані…
Гонка переслідування. Чоловіки
Перша половина персьюту видалася настільки спокійною та прогнозованою, що здалося, ніби тут уже обійдеться без сенсацій. Так, відпали від боротьби за медалі вчорашні призери Понсілуома та Смольський, але чому тут дивуватися? Швед нестабільний у стрільбі, білорус же здавався зовсім випадковим пасажиром. Переможець спринту Кюн продовжував стріляти лежачи на нуль і тримав конкурентів на відстані, а до цих самих конкурентів приєднався Себастьян Самуельссон, який був звично швидким і перестав розстрілювати щити замість мішеней.
А от уже перша стійка почала змінювати розклади. Кюн знову відпрацював чітко, а з його переслідувачів закрив усі мішені француз Фійон Майє, який з відставанням у 12 секунд полетів наздоганяти німця. Через промахи у всіх інших претендентів на високі місця на третє місце вирвався Симон Дестьйо, що стартував аж 24-м. Втім, у межах 10 секунд від нього були ще четверо біатлоністів.
На останньому ж вогневому рубежі розвернулася справжня вакханалія. Фійон Майє на четвертому колі дістав Кюна, і близькості топового суперника німець не витримав. Настрілявши аж три штрафних кола, він провалився у середину другого десятка. А Фійон Майє швиденько розібрався з мішенями, і спокійно поїхав на фактично коло пошани. Те ж саме зробив у боротьбі за друге місце його співвітчизник Жаклен. Він єдиний з-поміж претендентів на медалі відстрілявся на нуль, гарантувавши собі друге місце. За ним же в інтервалі десяти секунд на дистанцію пішли одразу 9 спортсменів, а очолив цю групу Фелікс Ляйтнер із 32-м (!!!) стартовим номером та чотирма нулями на рубежах. Звичайно, його рівня лижної підготовки не вистачило, щоб всерйоз боротися за бронзу, у підсумку австрієць став лише сьомим. Останнє місце на п’єдесталі пошани у фінішному спринті розігрували Самуельссон та Дестьйо. І робили вони це настільки завзято, що спочатку система поставила на третє місце француза, і тільки фотофініш віддав бронзову нагороду шведу. Відзначимо також другий поспіль прорив до топ-8 у персьюті фіна Теро Сеппяля.
Наші
Оскільки три дні поспіль змагатися Артему Примі після ковіду ще важко, Юрай Санітра дав йому відпочити перед естафетою. Тож на старт вийшли троє українців.
Чергову якісну гонку провів наш капітан. Як і тиждень тому, Дмитро Підручний блискуче провів першу половину персьюту. Маючи два нулі на лежках і хорошу швидкість на трасі, він піднявся зі стартового 18-го на сьоме місце. Але третє коло він пройшов не найкращим чином, а на стійках промахнувся по одному разу, ставши в підсумку 16-м. Зважаючи на традиційно велику щільність результатів у Гогфільцені, з одним колом штрафу він цілком міг претендувати на бронзу. Поки не складається.
Антон Дудченко з двома промахами замкнув тридцятку найсильніших. Незважаючи на посередню швидкість на трасі, на останньому колі він традиційно для цього сезону зумів пришвидшитися і обійти двох суперників. Артем Тищенко і стартував не настільки високо, і з його швидкістю промахуватися для потрапляння в очкову зону ніяк не можна. З двома колами штрафу він зміг покращити свою позицію тільки на три рядки, ставши 45-м.
Естафета. Жінки
Через велику насиченість етапу (3 гонки за 3 дні) деякі відомі спортсменки вирішили пожертвувати естафетним етапом заради особистих виступів. Не бігли за свої естафетні команди Марте Олсбю, Дінара Алімбекова та Доротея Вірер, що зрозумілим чином відбилося на результатах їхніх команд. Вони були далеко від медальної боротьби: Норвегія стала 7-ю, Білорусь 9-ю, а Італія – взагалі 13-ю.
Перший етап одразу окреслив перспективи збірної Швеції. Лінн Перссон чітко пройшла вогневі рубежі і була швидкою на дистанції. Інші фаворити змагань знаходилися на відстані 30-40 секунд, а німкеням "завдяки" Ванессі Фогт, яка настріляла коло штрафу на стійці, довелося виборсуватися з кінця двадцятки. Втім, уже після другого етапу швидкої Деніз Геррманн збірна Німеччини повернулася до десятки та перспектив поборотися за медалі. А лідерство для француженок перехопила Анаїс Шевальє-Буше, ніби реабілітувавшись за 5 промахів у спринті минулого дня. Шведки залишалися поруч, а третіми йшли господарки траси під проводом Лізи-Терези Хаузер.
Третій же етап закрив усі запитання щодо переможниць естафети. Реактивна Ельвіра Еберг просто знищила суперниць, привізши усім від хвилини та більше. На відстані у півтори хвилини знаходилися команди Австрії, Росії та Франції. Перших можна було сміливо не брати до уваги, адже на останньому етапі від них виступала дуже вже повільна снайперка Рідер, а боротьба Жустін Бреза та Крістіни Рєзцової, доньки відомої російської лижниці-допінгістки, очікувалася цікавою. Проте, боротьби не вийшло. Рєзцова не поступалася іменитій суперниці ходом, а стріляла незрівнянно краще за нестабільну на рубежі Бреза. Росія стала другою, а французам довелося ще понервувати щодо долі бронзових нагород, адже після останньої стрільби німкеня Пройсс була лише у кількох секундах. Але швидкість Бреза принесла збірній Франції третє місце. А перемогли, звичайно, шведки. На останньому етапі Еберг-старша цілком змогла собі дозволити навіть піти на коло штрафу без негативних наслідків для команди. Після цього Швеція продовжує впевнено лідирувати у заліку Кубка націй.
Наші
Замість Анастасії Меркушиної на першому етапі за збірну України виступала Ірина Варвинець. Вона теж є нешвидким снайпером, але має одну якісну особливість. Останнє коло контактних гонок вона вміє терпіти і чіплятись за більш швидку суперницю. Тут такою провідницею для неї стала Анаїс Бескон. І хоч передала естафету Іра 11-ю, але відстань до п’ятого місця дорівнювала всього лише 5 секундам. Які на другому етапі завзято намагалася відігрувати наш лідер Юлія Джима. Правда, відіграватися їй вдавалося лише ходом, а от зі стрільбою не склалося. На обох рубежах Юля була на грані штрафного кола, але обійшлося.
Дар’я Блашко отримала естафету сьомою у 48 секундах від лідерок. Виступила Даша непогано, 3 запасних патрони були далеко не найгіршим варіантом, але далася взнаки "хвороба сестер Семеренко". Тобто, проблема останнього кола. Вчепитися за більш швидких суперниць не вдалося, і Олена Підгрушна пішла на етап сьомою разом із Францискою Пройсс. До призів було пів хвилини, які після чистого першого рубежу перетворилися на 17 секунд. Але стійка з семи патронів – і шосте місце на виході зі стрільбища, яке наш капітан перетворила на п’яте у фінішному протоколі, без проблем "з’ївши" на трасі ту таки австрійку Рідер. В цілому, результат непоганий, та все ж треба зважати на відсутність деяких лідерів у суперниць та цілих 13 запасних патронів, що для нашої збірної неприпустимо багато. Зате Україна піднялася на 8 місце у Кубку націй. Прогрес у дві позиції за етап.
Естафета. Чоловіки
На відміну від жіночої естафети, чоловіки виявили себе справжньою сильною статтю, і ніхто з топових спортсменів гонку не пропускав. Розпочалося, як завжди, все спокійно без відривів на першому етапі. Навіть Васілій Томшин, дебютант естафетної збірної Росії, який настріляв коло штрафу на стійці, далеко за часом не відлетів. На другому етапі, коли в бій почала вступати більш важка артилерія, тобто Тар’єй Бьо та Симон Дестьйо, фактично нічого не змінилося. Лідирували з десяти секундною перевагою шведи, а нагорі таблиці на екваторі гонки продовжували триматися команди другого ешелону на кшталт збірних Італії та Словенії.
А третій відрізок дистанції фактично визначив переможця. Йоганнес Тінгнес Бьо поки не розриває всіх у цьому сезоні, як ми звикли. Але у неділю він усе вирішив самотужки, продемонструвавши і чудову швидкість, і блискучу чисту стрільбу. Прийнявши естафету третім, Бьо-молодший завершив етап лідером із перевагою у 50 секунд над французом Жакленом. У 13 секундах за Емільєном знаходилися збірні Росії та Німеччини. А ось Мальте Стефанссон прогнозовано провів невдалий етап за Швецію у першу чергу за швидкістю. Фінішеру шведів Самуельссону так і не вдалося втрутитися у розподіл призових місць.
На четвертому етапі з першим місцем все було зрозуміло від його початку. Норвежець Крістіансен велику перевагу втратити просто не мав права. Другу позицію без проблем зберіг француз Фійон Майє. А ось за останнє місце п’єдесталу пошани розгорнулася серйозна боротьба. Росіянин Латипов та німець Наврат обидва рубежі проходили пліч-о-пліч, і на кожному з них відстрілялися з шести патронів. Тільки на стійці росіянин перетримав останній постріл, і на дистанцію пішов із відставанням у 10 секунд. Все, інтрига померла? Як не дивно, ні. Доволі швидкому зазвичай Наврату явно не вистачило сил на третій день боротьби поспіль, і на фінальних сотнях метрів він просто встав, дозволивши Латипову принести своїй збірній другу поспіль бронзову медаль естафети. Німці четверті, шведи п’яті. А збірна Норвегії впевнено продовжує очолювати Кубок націй і залік естафет.
Наші
Збірна України знову провела непогану естафету, але фізично нашим хлопцям, як і завжди, важко змагатися три дні поспіль. Навіть Артем Прима, який пропускав вчорашній персьют, програв на останньому колі Еріку Лессеру більше 20 секунд, на відміну від більшості суперників. Передав естафету Артем одинадцятим, з відставанням у 35 секунд від лідера. Дмитро Підручний знову класно провів свій етап, якби не все те ж останнє коло. Неприємно і незвично було бачити, як наш капітан втрачає позиції на фінішних кілометрах, програючи явно менш класним суперникам. Тож 9-те місце на екваторі гонки, 52 секунди позаду шведів і туманні перспективи на майбутнє, з огляду на те, що номінально перші два номери збірної вже виступили.
Але не все було так погано. Богдан Цимбал цього разу зумів зібратися на стрільбу, і хоч використав три додаткові патрони, компенсував це скорострільністю. Так, по дистанції він програвав чимало, та все ж зумів передати естафету дев’ятим, яким і стартував.
Антон Дудченко, схоже, вже звик до ролі фінішера, і почувався цілком нормально. Він потрапив у щільний трафік (у півхвилині попереду та позаду було аж 8 команд) та прекрасно з цим упорався. Цілий ряд його суперників застрелилися, Антон же відпрацював на двох рубежах сумарно з 12-ти патронів, а на останньому колі ще й випередив словенця Тршана, здобувши для збірної 7-е підсумкове місце. Не найгірший підсумок важкої гонки. Тепер збірна України 7-а і в Кубку націй.
Гонка переслідування. Жінки
Дівчата видали дуже цікавий персьют, в якому знайшлося місце ряду несподіваних подій. Одразу не вийшла на старт норвежка Лієн, яка посіла у спринті четверте місце. Вже на першому вогневому рубежі трьох промахів припустилася срібна призерка спринту Жустін Бреза. Проте її результат швидко перекрила інша представниця першої десятки Ліза Віттоцці – 4 хибні постріли! За дві лежки назбирала три кола штрафу одна з головних фавориток гонки Ганна Еберг. У підсумку гонки шведка назбирала купу п’ятірок: стартувала і фінішувала п’ятою, ще й припустилася п’яти промахів.
Серед лідерів усе було більш-менш спокійним тільки до першої стійки. Переможниця спринту Анна Сола два перші рубежі чітко і швидко пройшла на нуль, маючи більш ніж хвилину переваги над Марте Ройселанд. Але поки стрільба стоячи в білоруски не є стабільною. Те, що вдалося у спринті, не спрацювало на фоні втоми. Два промахи на третьому вогневому – шанс для норвежки? Але Ройселанд сама відправилася на коло штрафу, її наздогнала ще одна білоруска Алімбекова з чистою стрільбою, а до лідера залишалося майже сорок секунд.
Навіть один промах Соли на останній стійці, здавалося, дозволить їй втримати перемогу. Але досвідчена норвежка розстріляла свої мішені, як з кулемета, залишила на штрафному колі Алімбекову і кинулася в погоню. І тут виявилося, що Марте недарма пропустила суботню естафету. Зі свіжими силами на останньому підйомі перед фінішем вона проскочила втомлену суперницю і виграла другий персьют поспіль! Дінара Алімбекова не втримала третю позицію під натиском реактивної Ельвіри Еберг, яка зі своєї сімнадцятої стартової позиції, нарешті, впоралася зі стрільбою. І насамкінець варто відзначити перше в кар’єрі потрапляння до біатлонної топ-10 на Кубку світу колишньої зіркової лижниці Стіни Нільссон.
Наші
Лідер української збірної Юлія Джима, як і в естафеті, не впоралася зі стрільбою. Вже на першій лежці вона залишила три незакриті мішені, а в підсумку їх виявилося аж 7. У підсумку падіння з 15-ї на 49-у позицію. Натомість Олена Білосюк у нелюбимому для себе персьюті зробила ставку на чисту стрільбу. І хоч стріляла вона дуже повільно, а на трасі не виблискувала ходом, зате стала єдиною спортсменкою в гонці, яка вибила чотири нулі! І піднялася на 13-те місце зі стартового 24-го.
Наступного тижня на біатлоністів чекає етап у французькому Ансі, який стартує у четвер, 16 грудня. В програмі етапу спринти, персьюти та перші у сезоні мас-старти. Варто відзначити, що жіноча збірна України поїде до Франції найсильнішим складом, а лідери чоловічої команди отримають відпочинок за програмою підготовки до Олімпіади.
Фото: Дмитро Євенко, Getty Images
