Віта Семеренко не налаштовувалася на неодмінний успіх, яким є бронза першості світу, однак завдяки концентрації, самозаспокоєнню та влучній стрільбі змогла досягти дуже приємного успіху.
Про це офіційному сайту Федерації біатлону України розповіла сама героїня гонки спринтерів в німецькому Рупольдінгу.
"Чесно, я до сих пір не можу повірити в те, що сталося те чудо, про яке я мріяла. Все-таки спринт - це дуже швидка гонка і саме вона найменше вдавалася. Зараз емоції переповнюють, і я просто щаслива і хочеться сказати всім спасибі. Після такого важкого сезону я вже перестала вірити сама в себе, особливо після змішаної естафети". - почала вона.
"Було дуже важко, коли я зайшла на штрафне коло. В той момент мені було дуже прикро і прикро. Я сказала, що не варто так сильно засмучуватися. Згадала ситуацію Магдалени Нойнер, яка в Оберхофі зайшла на 4 штрафних кола, коли вони йшли лідерами. А після цього "стрельнула" два нулі в спринті. Я сказала собі, що я слабше, чим я гірше?!", - емоційно продовжила українка.
"Я справді сьогодні була дуже зосереджена. Не знаю, як це вдалося, але не було хвилювання. Єдине, переживала за стрільбу лежачи. Коли залишалася остання мішень, "один на один", я собі сказала: "Віта, потрібен тільки нуль!" Коли я її все ж закрила, ось тоді я повірила, що в сьогоднішній гонці можна боротися за медаль. Напевно, можна було потерпіти на останньому колі, але було дуже важко через те, що траса важка. Взагалі, траса в Рупольдінгу дуже важка. Саме головне - це спуски, на яких нереально відпочити, потрібно постійно тримати ногу в напрузі. При цьому, вони ще й дуже круті. Думаю, сьогодні ви бачили, як багато спортсменів не змогли втриматися і падали", - сказала вона.
Семеренко зізналася, що дуже зраділа, коли побачила, що в колі на 2,5 км обрізають верхівку самого "противного спуску" і була не єдиною спортсменкою, що зраділа цьому.
"Медаль минулого року? Чесно, порівнювати складно і не хочеться. Та медаль мені дорога, ця ще дорожче. Я цими медалями дуже дорожу, і мені приємно, що я змогла сьогодні, за весь сезон, "стрельнути в нуль", тому що для нас це, напевно, дуже важко відстрілятися чисто. Не раз таке було, що приходимо після лежання з нулем, тримаємося в п'ятірці і починаємо щось мудрувати, придумувати, перестраховуватися, і отримуємо свої чергові два або три штрафу. А сьогодні, думаю, просто мій день!", - наголосив Віта.
"Про медаль навіть і не збиралася думати, бо вже не раз наступала на одні й ті ж граблі, коли подумала про медалі і виявилася далеко не в першому десятку протоколу. А сьогодні, коли приїхала на стійку, думаю, раз у мене 18 стартовий номер, встану на 18 установку, тим більше, і народилася я саме 18. Та й взагалі, це хороше число. От з такими думками я приїхала на стійку. І коли закрила всі мішені, то зрозуміла, що зможу сьогодні бути з медаллю", - продовжила вона.
"Всі вітали, коли гонка ще тривала. Але я сказала, що робити це ще рано. Я сиділа в будиночку для лідерів, коли фінішував останній учасник, і ось тоді я зрозуміла, що мене можна вітати, що це моя заслужена бронзова медаль. В той момент, та й зараз, все просто вирує всередині. Емоції зараз такі ж, які були в минулому році в Ханти-Мансійську", - додала Семеренко, не забувши подякувати вболівальникам за підтримку.
