Головне

Натяжко: Я ніколи не відмовлявся від збірної України

31.12.2015 20:02 719 0
Натяжко: Я ніколи не відмовлявся від збірної України

Український центровий казахстанської "Астани" Кирило Натяжко в ексклюзивному інтерв’ю Чемпіону розповів про рівень Єдиної Ліги ВТБ, інфраструктуру в Польщі, ситуацію в українському баскетболі та ситуацію із пропуском Євробаскету-2015. 

Як проводиш відпустку?

Дали буквально три дні на відпочинок. Я приїхав побачитися зі своїми рідними в Дніпропетровськ. Два місяці назад народилася племінниця – її також радий був побачити. Завтра вже летітиму назад в Астану (розмова відбулася 27 січня, - прим.).

Як оціниш сьогоднішній рівень Єдиної Ліги ВТБ?

Два роки тому я вже виступав у цій лізі (за "Лєтувос Рітас", - прим.) і рівень пристойно піднявся, тому що зросла якість гри середнячків, як, наприклад, чеського "Німбурка", "Зеніта" із Санкт-Петербурга чи білоруських "Цмоків". Сьогодні ці клуби - серйозні бойові одиниці. Зрозуміло, що такі гранди, як ЦСКА, "УНІКС" чи "Хімкі" й далі показують височенний рівень. Вже нема простих матчів і легких перемог, окрім ігор з грузинською "Вітою".

Які в "Астани" цілі на сезон?

Зараз основна мета – вихід у плей-офф. Треба розуміти, що потрапити у плей-офф непросто, а коли вийдеш туди, то доведеться грати проти команди із серйозним бюджетом.

Чому після угорського "Сольнока" ти вибрав саме "Астану"?

Контракт у "Сольноку" мав трьохмісячний термін й була опція продовження. Ми досягнули з командою те, що й планували, - вийшли в другий раунд Єврокубка. Треба розуміти, що Єдина Ліга ВТБ й чемпіонат Угорщини – це два різні рівні. Мені ж важливо бути на виду, я ще молодий гравець. Тому, власне, й переїхав в Казахстан.

В Єдиній Лізі в тебе бували якісь неприємні ситуації чи конфлікти, пов’язані із складними стосунками між Україною та Росією?

Все ж таки я виступаю в Казахстані, а не в Росії. Це спорт і не треба його змішувати з політикою. Стараюся навіть не заводити таких розмов. Який сенс? Я нічого не можу змінити у політичному плані. У першу чергу я стараюся думати про свою роботу і діяти як професіонал.

Якщо була би пропозиція з Росії, ти б погодився?

Не можу сказати, бо такої пропозиції не було. Кожну річ треба розглядати по-різному. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Завтра політики помиряться, а люди залишаться зі злістю один на одного.

Ти пограв у баскетбол в Польщі, Угорщині, Литві, тепер виступаєш у Казахстані. Яка країна в плані баскетбольної інфраструктури вразила найбільше?

Напевне, Польща. Там нема великих клубів – всі середняки. Інфраструктура в загальному там дуже розвинута – багато залів, різної інформації, є глядацький інтерес. Цікаво, що у більшості маленьких міст є команди, чому я був найбільш здивований.

За ситуацією в українському баскетболі слідкуєш? Дивишся якісь матчі?

Матчі не дивлюся, хіба що відрізками. Слідкую лише за статистикою. В Україні виступає багато моїх друзів та баскетболістів, з якими сам грав.

Як ставишся до того, що в Україні проводяться два чемпіонати?

Багато команд з’явилося, але всі ж розуміють, що їхній рівень низький. Думаю, неважлива кількість, а якість. В нас же вийшло трохи навпаки.  Неприємно, що у нинішній ситуації люди не можуть домовитися до чогось спільного і згуртуватися. Треба працювати в одному напрямку, а не у двох секторах, адже це погано для українського баскетболу в цілому.

Сьогодні в Україні можна рости як баскетболіст?

Рости можна всюди, дивлячись про який рівень ми говоримо. На даний момент багато гравців вже переросли український баскетбол і тому виїжджають за кордон.

Баскетбольну кар’єру ти розпочинав у США. Чи можеш дати якісь поради молодим українським гравцям, які хочуть спробувати сил за океаном?

Мої батьки хотіли, аби я отримав освіту й одночасно міг займатися баскетболом, тому я й відправився у США (навчався й грав у баскетбол в університеті Арізони, - прим.) Для мене це було дуже важливо.

Всі розуміємо, що прийде час і треба буде займатися чимось іншим, ніж баскетболом.  Вважаю, що найголовніше – не боятися нових викликів й того, що щось може не вийти. Треба думати лише про хороше і докласти максимум зусиль.

Ще раз спробувати себе у США не маєш бажання?

Треба адекватно оцінювати свій рівень. Спочатку треба перейти у справді серйозний клуб у Європі, що я й стараюся робити. Намагаюся підвищити рівень вимог до себе. Коли вибираю між фінансовою складовою і рівнем чемпіонату, то обираю друге.

Яких якостей тобі не вистачає, щоб вже сьогодні грати у топ-команді?

Брак ігрового часу й, мабуть, спортивної удачі. Виходило, що зустрічався з тренерами, які не зовсім вірили в мене. Працювати є над чим: як індивідуально, так і в командній взаємодії. Нема межі досконалості.

Була ситуація, що тренер "Лєтувос Рітас" Шешкус відкрито заявляв про твої проблеми із зайвою повагою. Власне, через це ти й залишив литовський клуб?

Було трохи не так. Я не залишив клуб через зайву вагу, а пішов з команди, бо не отримував достатньо ігрового часу. До того ж я залишався у команді довше, ніж Шешкус. Почалося все з того, що я не підходив під його стиль гри. Не міг зрозуміти: для чого мене тоді літом запрошували? Це була основна проблема.

- Ти не поїхав на Євробаскет-2015 й президент Федерації баскетболу України Бродський заявив, що ти хотів місця у стартовій п’ятірці збірної, яке тобі головний тренер. Мурзін гарантувати не міг. Це правда?

Не знаю, що говорив Бродський, але з цією людиною я не спілкувався ні по телефону, ні особисто. Говорив я виключно з Мурзіним – йому я такого не казав. Що й кому Мурзін передавав, його особиста справа.

На той час у мене були причини сімейного характеру і я не те, що не міг з’явитися у тренувальному таборі збірної, а мав запізнитися лише на 5 днів. Тренер про це знав. У свою чергу Бродський про це знати не міг - думаю, що він навіть не знає, хто я такий. Я ніколи не відмовлявся від збірної України. Цього літа я пояснив Мурзіну свою ситуацію, яку він не зрозумів чи не хотів розуміти.

Якщо Мурзін запросить у збірну, ти погодишся приїхати?

Треба дочекатися і побачити, чи буде він тренером. Після того буду вже щось вирішувати.

Коментарі ()