Головний тренер збірної України з баскетболу Майк Фрателло побував у Києві та розповів про майбутні плани.
- Пане Фрателло, які у Вас загальні враження від приїзду до України? Що цікавого для себе дізналися, яку інформацію отримали?
- Метою мого приїзду було ближче познайомитися із містом і всім, що пов'язане із майбутнім тренувальним процесом. Звичайно, було дуже важливо побачити ігри, подивитися якомога більше гравців - кандидатів до національної збірної.
Крім того, ми узгодили організаційну структуру нашої роботи - о котрій годині починатимуться тренування, графік тренувань, я оглянув інфраструктуру, яку ми будемо використовувати, тренувальні зали, приміщення для теоретичних занять, тренажерні зали. Було кілька зустрічей із людьми, які будуть задіяні у процесі підготовки. За цей короткий проміжок часу ми намагалися встигнути дуже багато. І єдине, що постійно ставало нам на заваді - це нескінченні інтерв'ю (сміється).
- Які плани на червень? Зараз Ви повертаєтеся до Штатів, але наскільки відомо, вже зараз відбувається робота з укомплектування тренерського штабу...
- Весь червень я присвячую організації тієї роботи, яка почнеться, коли я повернуся у липні. Будуть складатися тренувальні плани, я зустрічатимуся у Штатах із тими людьми, яких я намітив запросити як асистентів. Усі вони зараз очікують на дозвіл від НБА. Цей момент викликає багато аналогічних проблем у світі баскетболу - всі чекають, як вирішиться питання з локаутом. Востаннє, коли трапився локаут - по-моєму, 1996 року - НБА поставила стіну та заборонила будь-які контакти із зовнішнім світом осіб, залучених до НБА, гравців або потенційних гравців Асоціації.
Але ж будь-який баскетболіст, шо грає у Європі - це потенційний гравець НБА. Тоді на період локауту заборона була дуже сувора. Зараз ми намагаємося цього не допустити, і добре, що НБА принаймні прислухалася до нас, розглядає наші прохання. І є сподівання, що все-таки людям, яких я запросив, буде дозволено працювати. Хоча я знаю три країни, які звернулися до НБА з аналогічним проханням, але їм відмовили. Тому поки у нас є певна затримка. Дехто із моїх потенційних помічників перебуває у підвішеному стані. Я чекаю відповіді, і сподіваюся отримати її до кінця тижня.
- Чи познайомилися Ви з українськими тренерами, які допомагатимуть Вам?
- Так, є кілька людей, тренерів і менеджерів, які братимуть участь у підготовці. Дуже шкода, що не зможе допомогти Віталій Потапенко, про якого я говорив минулого разу. Він дуже хотів з нами працювати, але у нього чотирирічна дитина, і щойно народилася друга. Віталій вирішив, що поїхати так надовго з дому буде несправедливо по відношенню до його дружини. Чесно скажу, мені дуже шкода. Я поважаю Віталія, він грав у моїй команді, а зараз дуже успішно працює асистентом тренера в Атланті. Думаю, він був би дуже корисний для команди.
- Що Ви знаєте про наших суперників? До України Ви приїхали з Москви, де бачили матч російської Суперліги. Кілька гравці словенської та грузинської збірних грали в НБА. Чи Ви вже почали вивчати ці команди?
- Точно можу сказати, що у першому матчі на нас очікує, мабуть, найсильніший суперник. Для нас вся робота по вивченню суперників ще попереду. Я вже маю багато відео матчів цих команд. На жаль, ні я, ні моя команда не мали нагоди бачили ці ігри регулярно і вживу. Тому потрібно вивчити кожного гравця, визначити стиль і тенденції кожної команди, як вони грають напад, як грають захист.
Втім, це значною мірою стосується і нашої збірної. Ми навмисно і вже дуже давно запланували багато товариських матчів. Це - можливість для наших гравців зрозуміти, що ми від них хочемо, а для нас - шанс чітко визначити можливості кожного гравця. Сподіваюся, що перші ігри покажуть усі наші помилки і дадуть нам можливість внести корективи, щоб до 31 серпня і до матчу з Росією ми мали повне взаєморозуміння.
- Прокоментуйте, будь-ласка, шосту гру фінальної серії Суперліги "Будівельник" - "Донецьк".
- У суботу я був на матчі у Росії. Для мене виглядало трохи незвично, що після першої половини одна команда вела +20, а у підсумку виграла друга з перевагою +2. У Києві також було дуже цікаво. Команди ішли очко в очко. Київській команді, яка у підсумку виграла, пощастило, що після першої половини вони програвали лише 2 очки - завдяки тому кидку, буквально одночасно із сиреною. Ось цей кидок виявився дуже важливим для подальшого перебігу гри. Вони могли реально програти 10 очок до перерви і 20 очок у підсумку.
У другій половині серйозну роль зіграв тренер, який знає команду значно краще, ніж я як спостерігач. Адже коли я дивився гру, то продумував різні варіанти та рішення. А тренер приймав зовсім інші рішення - і вони виявлялися правильними. Наприклад, я думав собі: треба цього хлопця замінити, а випустити ось цього. Тренер теж робив заміни, але інші. Він краще знає своїх гравців, краще знає їхні можливості.
Це те, про що я говорю - чим довше працюєш, чим більше проводивш ігор, тим маєш кращі знання про кожного гравця. Наприклад, цьому хлопцю можна довірити зробити підбирання, іншому - передачу, третьому кидок. І відповідно робити адекватні заміни. Тому для мене це був цікавий досвід. Хотілося б бачити побільше ігор - і набувати більше досвіду.
- Чи склали Ви собі уявлення про українських гравців?
- Так, Олександр Волков показав мені хлопців, які будуть кандидатами до національної збірної. У тому матчі їх було по троє у кожній команді. Звичайно, я дещо собі занотував, і зробив певні висновки.
