Нам обіцяють як ніколи цікавий чемпіонат або турнір з найкращими і (або) найперспективнішими спортсменами. Щороку обіцяють покращити інфраструктуру змагань, щороку пропонують певні реформи, покликані якщо й не покращити якість, то хоча б збільшити кількість.
Не стала винятком і презентація нового сезону баскетбольної "Суперліги", яку, на відміну від останніх 17 років, проводитиме не Федерація баскетболу України, а нова для глядача Асоціація баскетбольних клубів.
Пропоную розглянути і проаналізувати всі нововведення, які запропонувала ввести у вид спорту №2 в Україні організація під керівництвом колишнього президента Національного олімпійського комітету Литви та інспектора ФІБА Альгімантаса Павілоніса. Принаймні, формальним керівництвом.
Централізація прав на маркетинг. Не дуже розумію і, мабуть, не я один, що значить централізація прав на маркетинг. Зрозуміло, що згідно з цим рішенню ліга отримає повне право на використання імені та логотипу клубів з метою загального маркетингу ліги. Що ще буде спільним? Реклама? Чи може афіші про матчі будуть однакового дизайну? А ще? Незрозуміло.
Зате зрозуміло, що самі клуби тепер можуть не займатися цим взагалі, і реклама баскетболу повністю ляже на плечі новоствореної організації. Результати роботи зможемо побачити вже у листопаді. Її обсяг оцінимо з кількості хоча б рекламних щитів. Її якість - з кількості глядачів на матчах.
Власне, тема маркетингу українського баскетболу дуже глибока і, я думаю, ми до неї ще повернемося...
Централізація прав на ТБ. Нічого дивного у тому, що "Суперлігу", як завжди, будуть показувати на "Мегаспорті" немає. При всіх претензіях до каналу та всього медіахолдінгу "Інтер", краще за "Мегаспорт" баскетбол в Україні показувати ніхто не вміє. Недарма генеральним директором каналу є віце-президент ФБУ Олександр Ларін.
Це все, звичайно добре, але новизна централізації ТБ полягає в іншому. Асоціація планує вести переговори з регіональними телекомпаніями про трансляції матчів Суперліги. Якщо все буде так, як в це хочеться вірити, то львівські, франківські, одеські, кременчуцькі вболівальники побачать на своїх каналах куди якісніший продукт, аніж той, що "мали щастя" дивитися торік. Це, звичайно, відбудеться лише у випадку, якщо Суперліга, а вона має на це повне право, втрутиться у трансляції, які роблять регіональні телевізійники, і за окремі, вигідні для ліги, домовленості долучить до показу власну техніку.
До речі, не будемо відкидати й те, що ретранслювати матчі регіональних каналів буде, як і в минулому сезоні ігри УБЛ, канал ТЕТ. Віриться у це легко, адже співвласником ТЕТу є Ігор Коломойський, зовсім не стороння для баскетболу людина.
Обов'язкова присутність одного українця на майданчику і п'яти у заявці. Дуже правильне рішення - проводити чемпіонат за системою "4+1" (де "1" - і є українець), а не "3+2", як планувала зробити УБЛ. Ну так вже склалося, що немає в Україні поки стільки висококласних українців, які б гідно виглядали серед легіонерів. І якщо б справа йшла лише про змагання всередині країни, на такий крок можна було б відважитись, але що робити у такому випадку клубам, які виступають у єврокубках. Там рівень гри багатьох українців буде виглядати занадто слабко.
Втім, зараз дуже вірогідний як раз варіант, за яким більшість клубів, незважаючи на формулу "4+1" будуть одночасно випускати на майданчик куди більше вітчизняних гравців. Криза свою справу зробила, і тепер такі клуби як БК "Київ", "Хімік", "Сумихімпром" будуть просто вимушені обходитися баскетболістами "власного виробництва". Інші ж команди, приміром МБК "Миколаїв" чи "Пульсар" і раніше мали у своєму складі мінімум легіонерів.
Ліміт на зарплатню гравців одного клубу - 3,5 мільйона доларів США. Це нововведення, яке вже 25 років існує в НБА, дуже радикальне для будь-якого європейського баскетбольного чемпіонату.
Торік такий ліміт був встановлений для УБЛ (1,5 мільйони доларів), але, по-перше, це була закрита від єврокубків ліга, по-друге, не треба бути занадто розумним, щоб розуміти - деякі клуби цей ліміт перевищували, а сама ліга закривала на це очі.
Що стосується Суперліги, то стовідсотково, що це обмеження було створено лише через фінансову кризу, яка тим чи іншим чином вразила майже всі українські професіональні клуби. Недарма, на презентації Асоціації Альгімантас Павілоніс підкреслив, що це обмеження може діяти лише рік.
Що це означає? Тепер українські глядачі не побачать на майданчику гравців рівня Халіда Ель-Аміна, Скуні Пенна, Кенана Байрамовіча чи Пі Джей Таккера. Або побачать, тільки поряд з ними буде грати українська молодь або, і це найгірший випадок, дешеві легіонери.
Звичайно, ліміт обмежує можливості наших команд у єврокубках, проте команди, що як раз будуть грати у континентальних турнірах, і не можуть через фінансові проблеми перевищити цей ліміт. Принаймні, зараз ситуація виглядає саме таким чином.
Реформація Кубку України. Те, що останніми роками Кубок України з баскетболу перетворився на рудимент - вже давно не новина. На матчі попередніх раундів команди, що їздили на виїзд, часто відправляли свій резерв, аби дати гравцям час на відпочинок. В результаті страждали глядачі, які приходили подивитися більш-менш якісний баскетбол, а отримували лише пародію на нього.
Суперліга спробувала освіжити турнір, додавши до нього груповий раунд і серйозно збільшивши кількість матчів. Тепер замість шести матчів переможцю турніру доведеться зіграти щонайменше 16 ігор (десять - у групі, чотири - у плей-офф і два - у "Фіналі чотирьох". Поки що незрозуміло, як це вплине на мотивацію клубів-учасників, проте точно відомо - всім як мінімум буде цікаво зіграти за новою формулою.
А мотивації має додати зміна у регламенті кубку, яка вже назрівала дуже довго - переможець (або фіналіст) турніру отримає право зіграти у третьому за значимістю європейському турнірі Єврочеллендж Кап.
Хочеться ще додати декілька фраз про "Черкаські Мавпи" і "Грифони", які не потрапили до 16-ки клубів "Суперліги", але їх членство у Асоціації ще розглядатиметься у серпні.
Нагадаю, Альгімантас Павілоніс заявив, що вищезгадані клуби не потрапили у Асоціацію, бо вчасно не прислали необхідні документи, але тепер їм дорога до "Суперліги" якщо й не відкрита, то вже не заборонена.
Тепер давайте подумаємо: чому ж "Мавпи" і "Грифони" не змогли своєчасно надіслати до офісу Асоціації необхідні папери? Може тому, що інші члени організації не хотіли їх бачити там і створили для черкащан і сімферопольців інформаційний вакуум?
У такому разі, вкрай слабо віриться, що керівництво ліги за кілька днів радикально змінили свою думку і тепер вже не проти бачити Михайла Бродського і Ко серед собі рівних.
Тим більше, ті ж таки люди створили ще під егідою УБЛ комісію з розлідування діяльності Бродського на посаді президента цієї ліги. Будьте певні, якщо Гулямов, Кондратьєв, Бичков (президенти відповідно "Будівельника", "Дніпра" та "Одеси") та інші захочуть знайти на екс-керівника УБЛ якийсь компромат, вони його знайдуть...
Ситуація, що склалася з Бродським дуже нагадує події початку 50-х років у США, коли у подібну ситуацію потрапив сенатор Джозеф Маккарті. Я не буду вдаватися в історію, а лише зазначу, що на початку 50-х саме він, а не президент Ейзенхауер фактично керував країною. Маккарті був обличчям радикальної і жорсткої влади в країні, інші члени Парламенту і Конгресу часом боялися йому суперечити. Коли ж Маккарті у 1954-му був вимушений відійти від справ, а його діяльність була названа негідною, від нього відвернулися не тільки вороги, але й друзі, зокрема й тодішній віце-президент країни, а в майбутньому й президент Річард Ніксон.
Щось подібне може трапитися і з Бродським, ось тільки від Маккарті в США залишилась течія "Маккартизм", а "Бродскізму" в Україні не буде точно.
Втім, у те що "Черкаські Мавпи" залишаться поза грою вірити поки що не хочеться. Будемо сподіватися, що здоровий глузд переможе адже, як казав той самий Павілоніс, "баскетбольну точку у Черкасах Україна втратити права не має".
