"Це другий випадок в моїй тренерській практиці, коли дуже образливо і боляче за роботу, за яку я узявся. Адже коли я отримав пропозицію очолити збірну України, надії і очікуваний результат були зовсім іншими. Я був на 100% упевнений, що з цієї групи як мінімум з другого місця можна було вийти прямо у фінальну частину Чемпіонату Европи. Дивлячись на гравців, з якими мені належало працювати, я думав, що з них можна буде зробити команду. Але у результаті це не вийшло.
За час перебування за кордоном моя психологія як тренера помінялася. Я більше працював на довірі, чим на криках. Сподівався, що в збірній України мені удасться досягти такого ж взаєморозуміння з гравцями, як і в Португалії. Правда, до виходу на Євробаскет там у мене було 5 років. За ці п'ять років я приглядався, і придивлялися до мене.
А тут я сподівався, що за настільки короткий період часу, при цікавішому виборі гравців, чим в Португалії (за винятком першого номера), нам удасться вийти з групи з першого заходу. Після жеребкування з'явилися побоювання, проте, я вірив, що, добре організувавши тренувальний процес і змусивши хлопців повірити в свої сили, нам це удасться. Єдине, що викликало тривогу - це задня лінія".
За матерілами ФБУ
